Зимові історії зі смаком пряної індійської кави

Напередодні свят усім хочеться різдвяного настрою, атмосфери очікування дива, прогулянок у засніженому лісі або залитими ілюмінацією міськими вулицями. І щоб духмяна кава з молоком трошки пахла мандаринами, сніжинки танули на віях, а щоки червоніли від морозних поцілунків. Але ... Груднева погода не завжди збігається з очікуваннями, крижаний вітер, небо в хмарах і поземка можуть позбавити натхнення повністю. Але вихід можна знайти завжди. Ніщо так не примирює з холодами та відсутністю сонця, як жагуча міцна кава вранці, аромати Різдва  ―  кардамон, імбир, кориця, та казкові історії. А ви знаєте, що в Індії навіть найкраща свіжообсмажена кава заварюється лише зі спеціями? І Різдво у них також святкують, хоча християн там лише близько 3%. А казок… Читати не перечитати.

Казка про чарівного птаха та кавові зернята

Це було так давно, що навіть столітні старці з сивими бородами ще не з'явилися на світ. Жили-були в одному селищі три брати. Вирощували різні фрукти  ―  манго, маракуйю, персики, продавали їх, а гроші ділили: старшому і середньому братові більше, а молодшому зовсім трошки. Так у них повелося.

Але якось збирали брати плоди, щоб везти на базар, і побачили, що частина з них покльована, хоча птахів у саду не помічали. Стали досліджувати дерево за деревом та знайшли на одному з них пташине гніздо. Та не просте, а звите з тонкої ліани і вистелене пелюстками троянд. У затишному гніздечку пищали три пташеняти, ще зовсім без пір’я.

―  Треба їх вбити, а гніздо спалити, ―  сказав старший брат.

― Точно, тоді птах не повернеться і залишить наші фрукти у спокої, ― підтримав його середній брат.

Тільки молодшому ідея зовсім не сподобалася, йому стало шкода пташенят і невідому пташку, яка може не застати їх живими. Він запропонував братам монети, що залишилися з мізерного прибутку, але вони лише розсміялися у відповідь. А коли вже почали діставати гніздо, прилетіла птаха, прикрила гніздо крилами і раптом заговорила.

― Не чіпайте моїх пташенят, поки я сплету нове гніздо в сусідньому гаю. А за терпіння я вас винагороджу  ― подарую, що скажете.

― Дай нам по великому будинку кожному, і ми їх не чіпатимемо, ―  сказав старший.

― Так-так, і щоб сад навколо, ―  вторив середній.

А молодший нічого не говорив, він мовчки радів за пташенят і милувався яскравим пір'ям птахи, що виблискувало в сонячних променях ніби коштовності.

―  Гаразд, ―  відповіла птаха братам, ― кажіть, що за дерева повинні бути в садах, на тому й вирішимо.

Змахнула птаха сяючими крилами і на траві з'явився чудернацька таця із соковитим манго, жовтобоким бананом та невідомими червоними ягодами.

Старший брат вибрав невибагливі банани, середній  ―  запашне манго, а молодшому дісталися невідомі ягоди, які брати спробували і навіть скривилися, так ввони їм не сподобалися.

З того часу стали брати жити окремо. Старший із середнім продавали плоди з саду на ринку і мали непогану виручку, незабаром обзавелися сім'ями, а ось над молодшим насміхалися. Ягід з його саду ніхто не купував, та й сам він їх їсти не міг: навіть стиглими вони були неїстівними — з трохи солодкуватою м'якоттю, під якою гірка оболонка з ядром. Головне, й назви ніхто не знав, і що з цим робити, молодший брат придумати не міг.

Але за щось треба було жити, ось і вирішив він податися в найми, зібрав торбинку і вийшов з дому на світанку. А назустріч йому птаха. Сіла на плече і каже:

― Не залишай сад. Це дивовижні плоди, їх не їдять. Але якщо з них витягнути зернятка, обсмажити і потовкти, можна приготувати чарівний напій, який дарує бадьорість, сміливість і гарний настрій навіть у похмурі дні. Потрібно просто залити порошок водою та закип'ятити на вогні. Спробуй.

Юнак повернувся в будинок, зібрав жменю ягід у саду, підсушив їх, зняв шкірку з м'якоттю, а зерна підсмажив на жаровні. Потім товкачиком розтер їх у порошок і засипав у металевий кухоль. Коли налив у кухоль води і поставив на вогонь, такий аромат раптом наповнив кімнату, що навіть в голові запаморочилось. Хлопець зробив кілька ковтків, гіркуватий напій обпалював губи і, здавалося, грів душу. Допивши до денця, він відчув себе настільки бадьорим і сильним, що знову пішов у сад і обірвав ягоди з цілого дерева. Розсипав їх на траву під спекотне сонячне проміння, щоб на завтра очистити, обсмажити та почастувати сусідів.

Наступного дня він почастував напоєм братів і сусідів, а коли прийшов із зернами на ринок, то охочі купити чудовий порошок для приготування напою, що бадьорить, вишикувалися в чергу. І ця черга з кожним днем ​​ставала більшою. Хлопець розбагатів, і слава про торговця радістю розлетілася по всій Індії.

…Але ж ви зрозуміли, що мова про каву? Про ту саму каву в зернах, яку тепер привозять з Індії та на український ринок зокрема. Казок і легенд про походження індійської кави безліч, найпопулярніша  ―  про мандрівника Бабабудана, який просто вкрав сім зернят у арабів, що везли з Ємену елітні сорти кави, і посадив біля  батьківського будинку в рідній Карнатаці. У цій місцевості досі вирощують арабіку, яку називають Bababudangiris.

…І ще кілька цікавих фактів про індійську каву

• Нещодавно журнал Scientific Reports опублікував результати цікавого дослідження: на індійських кавових плантаціях справді мешкає багато птахів. До того ж, обирають вони частіше дерева Coffea canephora, робусти, кава з якої вважається більш гіркою, ніж з арабіки.
  
• Комерційний успіх індійській каві забезпечили британці в XIX столітті, коли почали вивозити врожай зі своєї колонії до Європи. Зараз Індія шостий за величиною експортер кави на світовому ринку. До того ж, експортують більше робусти, приблизно 3:1 у співвідношенні з арабікою.
• Практично вся індійська фермерська кава органічна ― фермери відмовилися від добрив через їхню дорожнечу і тим самим підвищили цінність виробництва.
• Каву п'ють зі скляних келихів або металевих склянок, а наливають по-особливому: високо піднявши кавник над склянкою, і називають metre-coffe (відстань між кавником та склянкою приблизно метр). Внаслідок такої подачі кава чудово змішується, зверху утворюється пухирчаста пінка, напій трохи остигає та аерується, насичується киснем.
• В Індії п'ють не так багато кави, як чаю, а мелену не купують зовсім  ―  тільки в зернах. Розтирають і перемелюють зерна самостійно, обов'язково додають цукор та спеції: 3 частини кави та 1 частину спецій або цикорію. Тож у них навіть звичайнісінька кава з молоком завжди пахне Різдвом.

Індія – той випадок, коли виробник кави майже 90% урожаю вивозить із країни. Активно п'ють його лише на півдні, країна не потрапляє навіть до двадцятки активних споживачів. Найбільше кави п'ють, як ви вже знаєте, щасливі фіни – близько 12 кілограмів на душу населення на рік, норвежці – 10, ісландці – 9, італійці – 6. Ні США, Ні Велика Британія зі своїми five-o'clock теж не увійшли у першу двадцятку, поступившись тим же французам, хорватам, литовцям. 

А Україна навіть у ТОП-50 не входить. Непорядок. 

Може, піднапружимося в 2022? І станемо трохи щасливішими.