Наскільки прибутковим чи збитковим є кавове виробництво для фермерів?
Бажаєте дізнатися, скільки середньостатистичний фермер заробляє на вирощуванні і продажі кави? Тоді читайте нашу статтю!
Раніше ми розглядали, яка структура ціни чашки кави, з якої ви починаєте ранок. Вирощування — тобто, всі фермерські витрати — у ній займають лише 2,5%. Таким чином, платячи у кафешці, наприклад, 35 грн. за філіжанку свого улюбленого напою з кави в зернах, фермеру ви платите з цього всього 88 копійок. Найбільше ж ви віддаєте тому, хто приготував вам цю чашку тут і зараз — 27,22 грн. чи 77,8%.
І наскільки ж середньому фермерові вистачає його мізерних 2,5% із роздрібної ціни чашки?
Наприкінці 2010-х років з ініціативи SCA (Асоціації спешелті кави) було проведено дослідження серед 1900 фермерів, рандомно відібраних у Колумбії (3), Коста-Ріці (15) і Гондурасі (6). У дужках ми показали, на якому місці кожна країна перебуває у списку найбільших кавових експортерів світу у 2019 році (за обсягом арабіки і робусти, які поставляються на експорт до інших країн).
Дослідники відвідали кожну ферму і зібрали відомості за період 2016-2017 років про витрати і доходи фермерів.
Доходи і витрати фермерів, які вирощують каву
До доходів фермерів належать:
• вартість кілограму зеленої кави, проданої ними на внутрішньому та/або зовнішньому ринкові країни;
• вартість кілограму кавових субпродуктів (якщо вони продавалися): каскара, пачмент, кавова косметика домашнього виробництва тощо.
До витрат належать:
• висаджування нових дерев кави;
• догляд за плантацією;
• добрива, захист від шкідників і захворювань;
• витрати на збирання врожаю;
• заробітна плата;
• утримання землі (у т.ч. оренда);
• вартість техніки і обладнання: закупівельна, амортизаційна і обслуговування;
• псування продукту;
• інші витрати на ведення фермерської справи.
Склавши всі витрати, з’ясувалося, що середній фермер у Гондурасі витрачає 1558 дол. США на 1 га землі своєї ферми на рік. У Колумбії цей показник був 3316, у Коста-Ріці — 4044. Велика різниця обумовлена переважно розкидом зарплат. Так, у Гондурасі збирачі і обробники фермерської кави і органічної кави отримують менше за 1 день своєї роботи, ніж у двох інших країнах: $8,40 проти $16,30 і $22,20. Також сильний вплив мають витрати на збирання ягід на плантаціях: що менше механізація праці, то більше в результаті потрібно заплатити збирачам через тривалість їх роботи в сезон збирання врожаю. У Колумбії найменша механізація збирання ягід, а тому до ¾ всіх витрат на збирання становить зарплата, тоді як у двох інших країнах цифра менша: близько 55%.
Після того, як дослідники порахували обсяги врожаю і готового продукту, який виробляється фермерами з вибірки, вони змогли сказати, який має бути рівень вартості одного кілограму зеленої кави, готової для відправки на експорт, щоб забезпечити вихід на точку беззбитковості. Так, якщо фермер у цих країнах отримує за 1 кілограм зеленої кави вказані нижче у списку ціни, то він не працює у збиток:
• Гондурас: $1,94;
• Коста-Ріка: $2,76;
• Колумбія: $2,62.
Прибутковість фермерської справи
Коли різні експерти і учасники ринку оцінюють ціни на чисте зерно чи купажі арабіки і робусти, вони найчастіше орієнтуються на ціни на Нью-йоркській кавовій біржі. Так, станом на дату написання цієї статті (25 травня 2023 року) ціни на арабіку на ній були справді добрі як для фермера — 2,23 дол. за 1 фунт чи 4,92 дол. за 1 кг. Це ціни на звичайну (стандартну) нову каву усередненої споживчої якості, а не на елітні сорти чи каву з бочки (де цінова політика — це окреме велике питання).
Отже, якщо застосувати до наших розрахунків цифру 4,92 дол./кг, виявляється, що кожен фермер на планеті має бути просто в шоколаді, якщо його точка беззбитковості лежить так низько, а закупівельні ціни такі високі.
Однак варто розуміти, що переважна більшість фермерів у світі ніколи в очі не бачила таких закупівельних цін на свою продукцію. У кожній країні і регіоні існує схема закупівель фермерського товару, яка складається з:
1) Оптовиків-посередників конкретної території. Вони їздять фермами і викуповують товар за досить низькими ставками. Їхніми послугами користуються фізичні особи і мікро-підприємці (на яких працюють від 1 до 10 осіб), які збирають від пари кілограм до пари сотень кілограм зерен з кущів і хочуть збагрити товар якнайшвидше. Це саме ті персони, яких у народі називають ємним словом «перекупи». Вони скуповують ягоди, зірвані з кавових дерев, у населення, яке це робить легально чи напівлегально.
2) Кооперативів і станцій обробки. Ці підприємства скуповують ягоди, зірвані з кавових дерев, у тих, хто здатний донести/довезти товар до них. Їхніми послугами користуються ті ж особи + дрібні фермери, які не мають своїх потужностей для обробки ягід, щоб перетворити їх на зерна.
3) Регіональних/країнних оптовиків. Вони скуповують готове до постачання на експорт зелене зерно у промислових обсягах зі станцій обробки чи у великих фермерських господарств. Це можуть бути як приватні, так й державні організації.
4) Міжнародних постачальників. Це більші гравці, які можуть оперувати в кількох країнах чи навіть континентах. Вони зазвичай працюють з регіональними оптовиками чи скуповують продукт у великих місцевих кавових компаній чи держав, які постачають сотні/тисячі тон на рік. Саме вони і оптовики попереднього рівня можуть дозволити собі виходити на Нью-Йоркську кавову біржу і продавати там зерно у справді великих масштабах.
А фермер середньої руки, у якого кілька десятків сезонних робітників і родина, зайнята у виробництві, часто-густо не може собі дозволити вийти на великих оптовиків. Й, тим паче, на міжнародну біржу. Він більшу частину свого життя вдовольняється цінами, котрі виставляються кооперативами, станціями обробки й іншими локальними посередниками. А це у 2-4 рази нижче, ніж біржові ціни. Так, у Гондурасі ціни у перекупів були в період 2016-2017 років приблизно такими ж, як і середньостатистична точка беззбитковості: від 1,75 до 2 дол. за 1 кг готового продукту. Ціни на зібрані стиглі ягоди ще нижчі.
Варто розуміти також суттєві відмінності між фермами: хтось тільки починає роботу, і йому потрібні великі капітальні інвестиції в організацію плантацій, закупівлю техніки тощо. На інших фермах виробничий цикл вже налагоджений, і їм не потрібні великі початкові витрати. Інші фермери не володіють нічим, окрім самих кавових дерев.
У результаті, на практиці виявилося, що в середньому кожен третій фермер у цих країнах працював собі у збиток. У Гондурасі таких було чверть. У Коста-Ріці 28%. А у Колумбії 53%.
Тому щоразу, коли ви купуєте каву в Інтернет-магазині coffeestory.in.ua, ви підтримуєте місцевих фермерів більше, аніж купуючи каву в інших місцях, адже ми співпрацюємо безпосередньо з десятками фермерів з різних країн, індивідуально встановлюючи з ними контакти і розплачуючись за досить високими контрактними цінами. Все заради якості. І заради вас, наші дорогі українці — любителі кави!