Кавова культура у Туреччині
безкоштовна доставка
при замовленні від 1200 грн.

Кавова культура у Туреччині

Турецька кава, як й взагалі культура пиття кави в Туреччині, дуже відома у світі. У цій статті ми розглянемо історію та сучасність кавової культури в Туреччині.

Екскурс в історію

У Туреччині перші кав’ярні почали відкриватися у середині 16 століття. У Туреччину, що тоді звалася Оттоманською Імперією, кава потрапила з Персії, де вона з’явилася з Єгипту, й куди прийшла з Аравійського Півострова. Кав’ярні, де подавали напої з кави в зернах, були великими приміщеннями, здатними вміщати десятки, а то й сотні людей одночасно. Вони були центрами спілкування, бізнесу, політичної думки, освіти, обміну новинами, а також соціальними, релігійними та навіть культурними закладами, де культура проявлялася у музиці, письменності та живописі. Крім того, є відомості, що люди, які прибували до міста, там могли навіть знайти житло, тобто кафе були ще й ріелтерськими конторами. Там подавали арабіку, оскільки робуста ще не була відкрита наукою (це сталося лише у 19 столітті).

Перше кафе було відкрито у Стамбулі (який тоді іменувався Константинополем) сирійськими купцями родом з Алеппо, у 1555 р. Наприкінці 19 століття, тільки в цьому місті, кількість кав’ярень була вже 2500 штук.

Після зростання популярності, в кав’ярні стали навідуватися шпигуни, які призначалися з числа поліцейських та були підзвітні султану. Шпигуни збирали в кав’ярнях інформацію про розмови, які велись там, щоб доповідати не лише про настрої населення й новини, але й можливі політичні змови, планування заколотів та інші «не кошерні» речі. Однак, подібні відомості, на честь тодішніх правителів, не використовувалися для покарання інакодумців і змовників, а були, скоріше, свого роду «опитуванням суспільної думки», й султани могли досить швидко отримувати відомості про те, що думає народ, і правити країною з урахуванням цих відомостей.

На відміну від європейських середньовічних закладів, де жінки могли їх відвідувати (оскільки не було формальної заборони робити це), оттоманські кав’ярні були виключно чоловічими місцями, а жінки тим часом могли збиратися у своїх будинках, проводячи соціалізацію у своєму жіночому колі, коли їхні чоловіки були у кав’ярнях. Протягом тривалого часу також трималася цікава традиція: коли хлопчика допускали у кафе, це означало його прийняття до кола дорослих чоловіків.



Кава готувалась у подібних закладах у посуді, який називається джезвою. Про неї і подібний посуд ми вже раніше писали в нашому блозі. Також вам, можливо, буде цікава пов’язана з цим стаття про справжню каву по-східному.

Джезва є родичем ібрику та даллє — посудин, які використовуються навіть у сучасний час. Це є невелика посудина з довгою ручкою та шийкою, зроблена спеціально для приготування кави по-турецьки. Зазвичай вона виконується з міді чи латуні, а багатші варіації роблять із срібла і золота. Сьогодні джезву зазвичай виготовляють із більш доступних матеріалів: нержавіючої сталі, алюмінію, кераміки.

 

Рецепт кави по-турецьки

Класичний рецепт приготування напою передбачає використання лише зерна арабіки (природно). Однак сьогодні багато хто його готує, у тому числі, з купажів арабіки та робусти, зі зростанням популярності в щоденному кавовому споживанні робусти. Фактично, немає обмежень на те, із зерна якої якості буде зроблений напій: чи то комерційні різновиди чи то дорожчі варіації фермерської кави, органічної кави, елітні сорти чи кава з бочки (хоча останній продукт з’явився на ринку лише кілька років тому). До речі, купити всю вказану каву можна в Інтернет-магазині coffeestory.in.ua.

Щоб приготувати каву по-турецьки, треба взяти зерно дуже дрібного помелу й заварити в джезві на вогні з водою. Кава не відфільтровується від м’якоті після приготування. Цукор кладеться зазвичай у джезву на етапі приготування (за смаком), але може бути й покладеним у чашку вже потім. Правильне приготування передбачає, що кава не доводиться до кипіння, а знімається з плити після формування піни перед кипінням. Можна підігрівати джезву над вогнем кілька разів (без кипіння), щоб одержати бажану піну. Розливати варто у маленькі чашки, об’ємом до 100 мл (зазвичай, 50-75 мл).

У каву по-турецьки раніше не додавали молока, спецій чи інших добавок. Але допускається подача з турецькими солодощами (замість цукру чи на додаток до нього). Сучасні варіації напою, втім, вже часто нехтують правилами, а тому до такої кави додається кардамон. Також у напій можуть додаватися популярні в Туреччині чи іншій країні спеції чи підсолоджувачі, які не знайти на ринку України у продажу, наприклад, амбру, солодку мастику чи салєп (солодке борошно з орхідей).

Вужчою регіональною варіацією кави по-турецьки є курдська кава, яка заварюється з подрібнених плодів терпентинного дерева, що є родичем фісташки. Такий напій не містить кофеїну. Його роблять у кількох провінціях Туреччини.

 

Сучасність

Крім чистої та курдської кави, турки у 21 столітті також споживають множинні замінники, які виготовляються з таких місцевих рослин як ріжкове дерево, мірра, мигдаль, бамія, кенгер, дібек, чилвері, нут, сатіва та чеден. З початку 2010-х рр. зростає популярність розчинної кави.

Сьогодні кожен 8-й дорослий житель Туреччини п’є хоча б 1 чашку кави (натуральної чи розчинної) на день. 32% опитаних п’ють по 1 чашці щодня, 43% — 2-3 чашки, а 10% — 5 чи більше чашок на день. Опитані, що залишилися, п’ють каву з періодичністю від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць.

Приблизно три чверті всього споживання складає класичний рецепт (і його варіації), що робиться із зерна з обсмажуванням під еспресо. З цієї причини обсмажування під молоко не таке популярне в Туреччині.

Підраховано, що на території сучасної Туреччини знаходяться 400 000 кав’ярень (серед яких близько 550 закладів лише одного Старбаксу). Але домашнє споживання кави також дуже популярне, незважаючи на досить низькі чисті цифри річного споживання на душу населення загалом по країні — лише 0,4 кг. У Норвегії, наприклад, ця цифра у 25 разів більша.

Поширення популярності кави країною є нерівномірним. Так, наприклад, у турецькому місті Адана 63% респондентів зізналися, що більше віддають перевагу чаю, а в Ізмірі люблять чай більше за каву всього 47%. Ви будете здивовані, але Туреччина 21 століття — це нація, яка п’є найбільше чаю у світі! На душу населення тут припадає майже 7 кг чаю на рік (станом на 2019), тоді як у «чайному» Китаї цей показник становив лише 1,25 кг/рік.